Україна в пазурах упирів

Андрій Хруцький

Червень, 2012

Ця конференція має на меті вшанувати пам'ять Гавела та інших, хто виступав проти так званого пост-тоталітарного режиму. Тим не менше, для України тоталітарний та посттоталітарний режими вже у минулому. Ми перейшли від ідеологічного режиму до режиму панування капіталістичної жадібності та експлуатації - до режиму економічних упирів. Система управління, яку ми прийняли, є однією з форм "ліберальної демократії", в якій політичні посади купуються за гроші. Всім відомо, що Україною керують олігархи.

У посттоталітарному режимі людина не мала права на самовираження і критику ідеології. З 1991 року уряд не дбає про ідеологію - тому свобода думки та її вираження є широко поширеними. Те, що політики турбуються особистим благополуччям і роблять все можливе, щоб замаскувати свої зв'язки з корупцією особливо проявилося під час президентства Кучми. За цей період десятки журналістів були вбиті – не через ідеологічні переконання чи єресь, а через викриття корупції в уряді.

За президентства Ющенка боротьба за владу перекинулася в середину уряду.

З 2009 року боротьба за владу продовжується у вигляді ув'язнення політичних опонентів - зокрема, ув'язнення головного конкурента на президентську посаду - Юлії Тимошенко. Янукович переконаний, що якби Юлія Тимошенко опинилася на свободі, то перемогла б на наступних президентських виборах. А перемога на парламентських виборах 2012 року надала б їй депутатську недоторканість. Через це, найважливіше для Януковича є нейтралізація конкурента, а лише потім дружба і співпраця з Європою.

Як президенту це зробити? Відповідь проста. У 1996 році українська Конституція дає президенту майже диктаторські повноваження. Він назначає всіх міністрів, включаючи прокурора, який потім виконує будь – які побажання президента. Президент також призначає 1/3 суддів Конституційного суду, а підзвітний прокурор є членом групи, яка призначає суддів. Прокурор, відповідно до побажань президента, може запровадити справу проти будь – кого з суддів чи з дратівливих політиків. Тимошенко -- здобич прокурора, який виконував побажання президента. Конституційний суд, який визнав зміну до Конституції у 2004 році, яка суттєво обмежувала повноваження президента, антиконституційною, хоч процедура внесення цих змін була збережена, тільки тому, що президент має контроль над суддями через призначення та можливість переслідувань та фабрикування судових процесів . Тому для суду над Тимошенко використали суддю новачка, робота якого залежала від прокурора і, отже, від волі президента.

Лікарський засіб від цієї проблеми також простий -- обмежити повноваження президента. Але як це можна зробити? Відповідь на це питання також проста -- змінити Конституцію. Як? Відповідь на це питання загадкове для всіх. Відповідно до Конституції 1996 року, Конституція може бути змінена тільки двома способами: (1) Президент може запропонувати зміну, або (2) 1/3 Верховної Ради може запропонувати поправку. У будь-якому випадку, 2/3 депутатів Верховної Ради повинні проголосувати за цю поправку. Але це не так просто. У 2010 році Конституційний суд скасував поправки до Конституції, внесені 2004 року . По суті, перевищив свої уповноваження, подаючи себе як остаточного арбітра. Конституційний суд буде виконувати волю президента, тому, зрештою, Конституція може бути змінена тільки з волі президента!

Україна потрапила в глухий кут! І я не маю що запропонувати у цьому випадку.

Тим не менш, у мене є така пропозиція. Якщо Україна зможе знайти інший спосіб змінити свою Конституцію, то я б запропонував в якості моделі для Конституції України Конституцію Швейцарії, яка замість одного президента узаконює Президентську Раду, яка складається з семи осіб. Ключ до успіху Швейцарії, як найдемократичної держави, полягає у праві народу змінювати Конституцію шляхом ініціативи та референдуму.