Участь у політиці

.

Участь у політиці або parpolity є теоретичною політичною системою, яку запропонував Стівен Р. Шaлом, професор політології Університету Вільяма Патерсона у Нью Джерсі. Вона була розроблена як політичне бачення для супроводу економіки Parecon. Parecon і Parpolity разом складають лібертаріанську соціалістичну ідеологію Participism. Шолом заявив, що під терміном Раrtolity маємо на увазі те, чого б могла соціальна справедливість досягнути у галузі політики.

Цінності, на яких базується раrpolity це – свобода, самоуправління, справедливість, солідарність та терпимість. Мета, за словами Шалома, полягає у створенні політичної системи, яка надасть людям можливість брати участь у всьому де лише це є можливим. Запропонований принцип полягає у тому, що кожна людина повинна мати право голосу при прийнятті рішення, пропорційно до того, наскільки їй розходиться на цьому рішенні.

Представники сучасної демократії критично зауважать, що рівень політичного контролю зі сторони людей є недостатнім. Для вирішення цієї проблеми …. пропонує систему груп рад, яка залучить кожного дорослого громадянина до управління.

Діаграма структури рад.

Групи рад.

Раrpolity пропонує, що місцева рада складається з 25-50 осіб. Ці місцеві ради можуть прийняти будь – який закон, який важливий лише для місцевої громади. Вища рада не має права і можливості нейтралізувати закон, прийнятий місцевою радою. Лише суд зможе кинути виклик місцевим радам, щодо законності прийнятих ними рішень. Ради вимушені будуть знайти консенсус, або можуть прийматися рішення більшістю голосів, якщо питання не можна узгодити. Місцева рада, скеровуючи делегата на вищий рівень, поповнюється новим членом. На другому рівні рада буде приймати закони, які будуть мати вплив на 625-2500 чоловік, яких вона репрезентує. Делегат до вищого рівня рад зобов'язаний розуміти мету свого делегування та голосувати, згідно з бажанням ради, яка його делегувала. У противному випадку, зазначає Шолом, нема жодного сенсу у тому, щоб ради різного рівня приймали рішення з усіх питань. Депутата можна делегувати та відкликати з ради у будь – який час. Рух делегатів має бути обов'язковим і делегати досить часто будуть повертатися до своїх базових рад. Другий рівень рад делегує депутата до третього рівня, третій до четвертого і так далі, поки всі мешканці не будуть мати представників у радах. П'ять рівнів з 50 осіб у кожній раді будуть репрезентувати 312 500 000 виборців ( це майже все населення США). Тим не менше, реальне число людей буде більшим, бо діти не беруть участь у голосуванні. Таким чином, наступний шостий рівень може репрезентувати все людство. Однак, це не було б справедливим для світу. А швидше, має на меті припинення існування усіх національних держав і заміну їх конфедеративним координуючим органом з делегованих або відкликаних представників з нижчих рівнів рад.

Нижчі рівні рад мають можливість провести референдуми і у будь – який час кинути виклик рішенням, які були прийняті на вищому рівні. Теоретично це проста процедура, якщо нижчий рівень рад вимагає референдуму. Щолом зазначає, що бажання на кожному етапі знизити рівень рад даремна трата часу, оскільки це рівнозначне референдуму демократії. Для допомогти у справах ради потрібен штат працівників. До їх обов'язків потрібно ввести і дослідження та вивчення питань для ради. Робота цих співробітників ради буде збалансована відносно участі у економіці.

Рада суддів.

Шaлом вважає, що Рада суддів повинна складатися з випадкових громадян у кількості 41 особа, які можуть виконувати такі обов'язки два роки. Також він вважає, що 41 особа забезпечує широкий спектр думок, хоча і визнає, що це – умовна цифра, кількість можна зменшувати чи збільшувати, до тієї межі, наскільки це б забезпечувало різноманітність думок, але достатній для проведення обговорень чи ведення дискусій. Цей суд буде створений на противагу тиранії більшості. Він буде верховодити над прийнятими законами і зможе накласти на них вето, якщо буде вважати їх такими, що суперечать правам людини. Шолом стверджує, що рада суддів не повинна вибиратися, бо вибрані члени можуть мати упередження перед переважною більшістю. Потрібно зберегти шахматний порядок у складі ради: 21 член працює один рік, половину свого терміну, 20 членів працюють два роки і замінюється новою двадцяткою. Через рік, коли ця нова двадцятка допрацює половину свого терміну, друга група з 21-ого представника допрацює весь дворічний термін і замінюється новими 21. Поки не визначено, як буде працювати суд, чи рішення будуть прийматися більшістю чи консенсусом, але він буде впливати на владу, де рада матиме право голосу при прийнятті економічних і політичних рішень. Суперечку між радами, як передбачається , буде вирішувати саме цей суд. Наприклад, якщо меншість наполягає на тому, щоб її голос повинен важити більше ніж думка населення, так як більшість хоче заподіяти екологічну шкоду озеру, біля якого мешкає меншість. Рада суддів повинна дати оцінку цьому і запропонувати якнайбільше варіантів для вирішення цього питання. Керівним принципом має бути те, щоб було найменше постраждалих від прийнятого рішення.

Регулярні кримінальні суди залишаються незмінними, хоча можуть містити більшу кількість присяжних.

Правопорядок.

Шолом зазначає про необхідність існування поліції навіть у досконалому суспільстві, так як злочини існуватимуть навіть у найкраще розвиненому суспільстві. Окрім того, робота у поліції вимагає спеціалізованих знань та спеціальних навичок. Робота поліції буде частиною великої збалансованої роботи і буде контролюватися незалежними радами.

ЗМІ

Шалом зазначає, що яскраві і різноманітні ЗМІ мають важливе значення для функціонування демократії. ЗМІ можуть формуватися відносно потреб і запитів споживачів. Щоб забезпечити різноманітність, Шaлом рекомендує, щоб засобам масової інформації, які демонструють дебати і демонструють різні точки зору слід надавати додаткове фінансування.