Михайло Драгоманов, «Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками» т.1, ред. Павло Богацький, Прага 1937.
ПОЛЬСЬКИМ ГРОМАДІВЦЯМ В РОСІЇ
В книжці «Sprawozdanie z miedzynarodowego zebranie zwolaneho w 50-letnia rocznice listowadego powstania prez redekcyje «Rownosci» w Genewie (1881) на стор. 8 прочитали ми в листі, підписаному «кружком громадівців польських з забору московського» (Kolko socyjalistow Polskich z pod zaboru Moskiewskiego) ось які слова: «Вам щиро й по братерському подаємо ми нашу руку, брати громадівці, до якої б породи ви не належали, а більше усього вам, найближчі сусіди наші, соціялісти українські (Wam, . . . socyjalisci ruscy) московські (rosyjscy) і німецькі».
Так як ми з самого початку польського громадівства сказали (в «Листку Громади», 1878), що вважаємо польських громадівців двічі собі братами, — як громадівців і як сусідів, — то ми з великою радістю прочитали оці слова й мусимо одповісти на них тим більше, що в книжці «Rownosci» не знайдеться ні слова од українських громадівців, до котрих протягають руку ті, хто написав оті слова. Перш усього ми мусимо сказати, чому наша одповідь появляється не в тій книжці, — або інакше, чому ми не сказали ні слова на зборі, скликаному «Рівностю», — хоть і ми получили до нього закликаючий лист. Не думайте, польські товариші, що ми мовчали через те, що не маємо пошани до свята народження польського громадівства. — Ні, — ми тільки не маємо довірря до впорядчиків того свята, — і не маємо між інчим власне через те, що вони виступають против тих думок, котрі Ви самі сказали в приведених вище словах Ваших!
Ще в 1878 р. двоє з гурта «Rownosci» привезли нам Вашу програму, і сказали, що Ви наказали їм спитати про неї й нашої ради, як впорядчика українських громадівських видань. В тій програмі ми побачили між інчим слова в такому роді: «уважаємо само-стоячість Литви і України» (Rusi). По кільком причинам, між інчим по тій, що й «Литва», як і Польща й Росія, значить звичайно також державу, а не народ, — що в державі Литві й у тому, що в польській мові звичайно зветься Литва, — було й є три народи: Литвини, Латиші й Білоруси, — ми подали раду викинути з програми ці слова, а замісць того ми радили там, де говориться про згоду польських громадівців з громадівцями всіх пород, — поставити слова, подібні до ваших теперішніх, — а власне: «жадаємо спілки з громадівцями усяких пород,— а найбльш наших сусідів і родичів: Німців, Литвинів, Білорусів, Українців, Чехів, Москвинів і др.
Тодішні Ваші довіренні прийняли нашу раду, — але потім, по причинам, про котрі багато треба б було говорити, — врадили заховати й Ваші слова й наші. Ставши так винними й перед Вами, й перед нами, — впорядчики програші, напечатанної в «Rownosci» зважили за найліпше обкинути нас же болотом перед краківськиім судом — (правда, через це вони могли виграти перед тим судом!) — а далі перекручувати наші слова й виставляти перед Вами нас (а не себе), прихильниками вузьких породніх думок. Поряд з тим самі вони почали висказувати, навіть і в своїй газеті, погляди на український люд такі самі, які здавна бачимо й у панів і чиновників польських, — котрі вважають «Русь» — за частину Польщі. Нарешті, коли ми стали підпирати думку кількох громадівців з Жидів печатати книжки для робітників Жидів в Польщі й Україні — на жидівській мові, то головні польські мовці «міжнароднього збору» 30 листопаду виступили на такому ж публичному й міжнародньому, хоч і менчому зборі, — проти тієї думки, вбачаючи в ній між іншим замір Українців вдержати Жидів од ополичування! Ясно, що ми не могли сказати ні слова на зборі, впорядкованному такими чудними «інтернаціоналістами».
Тепер же ми з радістю бачимо, що не всі польські соціялісти подібні їм, — і, зоставляючи тепер на завше розмову про тих людей, — обертаємось просто до Вас, котрі одверто й ясно рвете з старими польськими державно-породніми думками, а не думаєте їх мирити з громадівством, ні не ховаєте їх за дзвінкі та не обов'язкові слова між-породності. Ми з радістю приймаємо руку, котру Ви подаєте «українським громадівцям» — людям, котрі служать бездержавному українському народові. Тільки ж ми скажемо одверто, — що в Ваших словах бачимо одну помилку й один пропуск, котрі, певно, вийшли случаем, а не навмисне.
Ви звете Вашими сусідами й соціялістів російських. І в самій книжці, виданій Rownosc-у багато говориться про брацтво Поляків і Росіян, — і можна б тільки радіти, бачивши таке братання між синами двох народів, котрих держави так довго боролись проміж себе, поки одна не пожерла більшу половину другої. Тільки ж що б радніще було, коли б те братання не йшло поруч з помилкою, й дуже шкодливою помилкою, якою є думка, що Поляки й Москвини (по Вашому Москалі або Росіяне, а по їхньому Рускіе) — сусіди проміж себе. Так думати можна тільки тим, хто або всіх людей од Волги до Сяну й майже до Нареву вважає Москалями, або «Рускими» (як, напр. думають д. Катков і йому подібні) або тим, хто всіх людей в границях Польської держави 1654 р. вважає Поляками (як думають старі польські політичні гурти). Російські революціонери нових часів (після Герцена й Бакуніна) звичайно бояться признатись, що вони в поглядах своїх на той люд сходяться з катковцями, — але також бояться ясно признатись, що вони держаться й просто противного погляду, — що Литвини, Білоруси й Українці зовсім само-стоячі люде од Поляків і Москвинів і мусять, значить, мати свої і самостоячі письменства, громадські й громадівські гурти й т. і., — і через те ті революціонери більше промовчують про ту справу. Те промовчування в кінці зводиться на мовчаливу згоду з московськими обрусителями, — а іноді, напр., коли заговорять про згоду Росії й Польщі «Росіян з Поляками», то навіть і «рускіе революціонери» проговорюються, так мов би то на всій землі од Волги до Вісли нема нікого окрім «Руских» та Поляків і так, мов би то Росія єсть щось цільно-народнє, а не чиновницька держава, в котру входить і половина щирої Польщі* ).
*) Щоб не далеко ходити, вкажемо на програму «Впередь», на промову Д. Лаврова на святкуванню роковин повстання 1830 р. в Лондоні в 1875 р. (котру нагадав сам д. Л. і в листі свойому до збору Rownoscі), — на те, що д. Гартман в листі до того ж вбору, кажучи про те, як уряд російський боїться руху до вільности породної, — згадав про Польщу й про Кавказ, а забув про Литву, Україну. В об'яві «об изданіи русской соціяльно-революціонной Библіотеки» (самому найфедеральнішому з того, що написано за остатні 8 років «русскими революціонерами»), українські соціалісти признаються тілько як «Франція русскаго соціализма», тоді як український народ не фракція, — а нація, — а значить і українські соціялісти мусять бути самостоячою партією, а не фракцією і тим більше, що Українці єсть і не в самій Росії.
Польські політики звичайно нічого не мають проти того, щоб говорено тільки про Польщу та Росію, вважаючи про себе — що Польща — увесь край, котрий належав до старої держави польської.Поставивши громадівців українських поряд з німецькими й російськими, — Ви тим самим порвали з державниками польськими й російськими, — але більше розваживши справу, Ви б мусіли признатись, що Росіяне такіж сусіди Полякам як і Французи. Правда, тепер Ви й Росіяне сидите в одній царській тюрьмі, але все таки не в сусідніх камерах: посередині між вами й Росіянами сидять Українці, Білоруси, Литвини, Латиші, та серед них і Жиди. І цього не слід забувати ні тим, хто хоче розбити ту тюрьму, ні ще більше тим, хто хоче, щоб всі народи приймали грсмадівські думки.
Ви, певно, через те тільки згадали самих Українців, — що мали на думці тільки впорядковані гурти громадівські. Правда, — на наше спільне лихо, — ще нема громадівських гуртів білоруського, литовського, латишського й жидівського. Але не треба забувати, що робітні люде білоруські, литовські, латишські, жидівські єсть, — і треба старатись, щоб заклались для служби їм навмисні громадівські гурти, такі самі як німецький, польський і т. і. Ви, польські громадівці, можете ліпше, ніж хто другий помогти тему, щоб ті гурти як скорше склались, — бо письменні люде в стороні литовській, білоруській з частиною латишської (в Вітебській губернії) майже всі вже прихилились до польської породи. Ви мусите розказати їм, що не слід їм одвертатись од того народу, серед котрого вони живуть, працею котрого вони на світі держаться, розказать, що вони мусять одплатити тому народові, служити йому, як громадівці. Хай тупі голови бояться потратити на час кількох робітників для Вашого польського люду; — ця часова втрата поведе за собою незабаром то, що Ви побачите коло польського люду, розумних громадівців з людей сусідніх, — і всі ті люде, — вкупі з Вашим, встануть, щоб заложити правдиве всепородне громадівське брацтво!
Ми з свого боку скажемо, що українські товариші наші, видали зроблений Білорусином для свого люду переклад книжки «Про багатство та бідність», — (звісної й Вам з перекладу «Opowiadania starego gospodarza») — і що незабаром сподіваємось видати й литовський переклад тієї книжки. Просимо й Вас пристати до подібних видань, — про котрі Ви взнаєте докладніще з статті «Естественный области и пропаганда соціализма на плебейских языках восточной Европы» в №1. прилоги до «Громади» «Вільна Спілка — Вольный Союз — La federation».
1881 — Женева.